intro 07418 жовтня 2017 року, до першої річниці прийняття Декларації міністрів країн-членів ЄС та країн Східного партнерства щодо співробітництва з охорони довкілля та протидії зміні клімату, ВЕГО «МАМА-86» у партнерстві з Міністерством екології та природних ресурсів, провели круглий стіл «Цілі та завдання належного екологічного врядування в контексті впровадження Люксембурзької декларації», за підтримки проекту «Сприяння прогресу Білорусі, Молдови та України у європейській реформі екологічного врядування», що фінансується в рамках схеми ре-грантингу ФГС СхП.

Учасники погодилися, що підналежним екологічним врядуванням ми розуміємо загальну концепцію керування, до якої входять покращені інститути, вдосконалена політика та активніша залученість громадян (і різних заінтересованих сторін), з метою підвищення ефективності природоохоронних заходів і використання природних ресурсів. Врядування також означає правила, процеси і поведінку, що впливають на способи здійснення владних повноважень, насамперед стосовно відкритості, участі, підзвітності, ефективності та узгодженості.

Мінприроди України першим серед споріднених міністерств Східного партнерства представило власне бачення цілей та завдань перетворень щодо вдосконалення належного екологічно врядування у вигляді Дорожньої карти із втілення положень Люксембурзької декларації. Представляючи цей документ, заступник міністра Микола Кузьо зазначив, що у світі не існує готових моделей (зокрема, інституційних структур), які годяться для будь-якої країни, але існують універсальні принципи, еталони та приклади, які допомагають вибудувати ефективну систему екологічного врядування саме для України, і попереду довгий шлях поступового опанування цього складного інструментарію. Особливу складність становить перехід від ієрархічних, державо-централізованих пост-радянских структур до горизонтальних, орієнтованих на партнерство багатьох заінтересованих сторін. Для екологічної ефективності це особливо важливо, оскільки згідно з європейськими підходами, екологічна політика мусить стати наскрізною, глибоко інтегрованою до секторальних політик та системи врядування як на національному, так і на місцевому рівнях. З цієї точки зору, важливу роль відіграють нетрадиційні, «м’які» інструменти, які, на відміну від законів, надають гнучкі можливості досягати поставлених цілей. Наприклад, ця Дорожня карта представляє собою «живий» документ, в якому відображені відповідні до положень Декларації та 20-ти досягнень всього Східного Партнерства в 2017 та 2020 роках, вже затверджені середньострокові цілі та завдання, а також завдання поточної політики. Решта знаходиться у розвитку, і також може бути пізніше додана. Щодо поточної політики, то одним з найважливіших пріоритетів полишається створення інформаційно-аналітичної системи для підготовки належної інформації для прийняття рішень. Залучення заінтересованих сторін має дуже важливе значення, у двох аспектах: як цінність і як практичний інструмент для напрацювання спільного розуміння та кращих результатів.

Менеджер відділу «Енергетика, транспорт та довкілля» Делегації ЄС в Україні Олександр Клітко підкреслив важливість цільового підходу для вирішення складних екологічних проблем, де результат стає помітним тільки згодом. Він підкреслив, що залежність стану довкілля від екологічно дружньої поведінки багатьох підприємств та всіх громадян, а також політики та законодавства, які створюють обмеження і стимули, вимагає об’єднання зусиль багатьох стейкголдерів для збереження природи.

Голова КР ВЕГО «МАМА-86» Ганна Голубовська-Онісімова наголосила на тому, що досягнення належного врядування є процесом, який можна запроваджувати поступово, відповідно до потреб, пріоритетів і здатностей. Крім того, екологічне управління можна використовувати для посилення загальних аспектів врядування через забезпечення точок входу для участі, прозорості, підзвітності та розбудови довіри й легітимності. Вона представила напрацювання проекту, зокрема дослідження концепції належного екологічного врядування, і поділилася висновками. Зокрема, що стосується викликів для належного екологічного врядування, притаманних всім країнам СхП, вона зазначила, що найголовнішим полишається те, що довкілля має низький пріоритет у державному порядку денному, і це спричиняє такі проблеми і ризики, як: недостатні людські та фінансові ресурси; низький рівень підтримки з боку політичних лідерів; адміністративна реформа додатково послаблює екологічні адміністративні структури та процедури, дерегуляція здійснюється за рахунок навколишнього середовища; міркування довкілля сприймаються як перешкода для пріоритетів розвитку, тощо. Вона також нагадала, що саме Люксембурзька декларація підняла екологічну тематику на політичний рівень Східного партнерства, і тому багато з поточних викликів екологічної реформи можна і потрібно вирішувати за допомогою багатосторонньої співпраці у рамках СхП.

Партнер проекту «Сприяння прогресу Білорусі, Молдови та України у європейській реформі екологічного врядування», лідерка білоруської організації «Екодім» Ірина Сухій окреслила ситуацію з екологічним врядуванням у Білорусі. Вона підтримала думку, що виклики стосовно екологічного врядування у країнах СхП дуже схожі, зокрема, щодо міжсекторальної координації в уряді. Так, відзначаючи певний прогрес міністерства екології у розвиткові елементів законодавства щодо СЕО, а також процедур залучення громадськості до процесу прийняття рішень, вона тим не менше підкреслила, що як тільки процеси виходять за коло суто екологічних стейкголдерів, ефективність нових інструментів втрачається.

Партнер проекту «Сприяння прогресу Білорусі, Молдови та України у європейській реформі екологічного врядування», представник молдавської асоціації «Екоконтакт» Андрій Ісак представив останні досягнення у розвиткові екологічної політики Республіки Молдова, а також окреслив поточні інституційні зміни, зобов’язання, плани та очікування в контексті впровадження Угоди про Асоціацію Молдова-ЄС. Він також погодився зі схожістю викликів для екологічної реформи для всіх країн СхП, а також наголосив на необхідності працювати над ліквідацією прогалин між запланованим і реально здійсненим, враховуючи важливість вимірювальних цільових показників.

Представниця МБО «Екологія. Право. Людина» Софія Шутяк представила аспекти реформи екологічного врядування на рівні місцевого самоврядування і продемонструвала, що в законодавстві попри всі проблеми, давно є дійсні положення, якими можна скористатися для вирішення проблем координації та підзвітності місцевої влади стосовно екологічної сфери. Також, вона запропонувала, що можливості укріплення спроможності полягають у підвищення освітнього рівня органів місцевого самоврядування, налагодженні ефективної комунікації між ЦООВ та органами місцевого рівня, формуванні ефективних моделей поведінки.

Координаторка РГ5 УЧПГС, голова правління РАЦ «Суспільство та довкілля» Наталя Андрусевич, коментуючи тематику належного екологічного врядування у контексті впровадження Угоди про асоціацію Україна-ЄС, зазначила, що багато екологічних реформ закладено в УпроА, і якщо приймати той факт, що належне врядування — це цінність, принцип, то і наша оцінка реформ в екологічній сфері має відбуватись з цієї перспективи. Питання, чи закріплені необхідні механізми/інструменти і чи відповідає цей механізм (и) належному врядуванню. Громадськості/населенню потрібен не лише механізм, але й щоб він працював відповідно до принципів належного врядування (без корупції, із залученням громадськості, був дієвий та ін.).

Координаторка Водних програм ВЕГО «МАМА-86» Ганна Цветкова також підкреслила, що Угода про асоціацію між Україною та ЄС (УА) є потужним зовнішнім чинником, який впливає та задає вектор реформування, зокрема, управління водними ресурсами в Україні, забезпечує впровадження цінностей та принципів належного врядування у водній галузі. Проте, величезні зміни в законодавстві, що відбуваються, Імплементація гармонізованого водного законодавства потребують своєчасного проведення інституційно-організаційних реформ і впровадження нових інструментів водного менеджменту: програм моніторингу водних ресурсів, Планів управління річковими басейнами, фінансових інструментів і інших. Як і в інших сферах, необхідно визначитися спочатку з Водною стратегією, з головними цілями і завданнями, щоб законодавство відповідно їх забезпечувало.

Представник ГВП Андрій Демиденко додав, що ГВП пропонує підхід, за яким вода — це не сектор, а інтерконнектор між таким секторами, як водопостачання, санітарія, продовольство, іригація, гідроенергетика, охолодження електростанцій. Він наголосив на важливості переосмислення місця довкілля в системі суспільство-економіка-природа, яке є головним і основоположним, оскільки і суспільство, і економіка залежать від довкілля, яке може обійтися без обох, а в суспільстві і досі є спільноти, які обходяться без економіки.

Багато учасників виступали на тему необхідності змінити свідомість, виховати нове покоління, забезпечити освіту для органів місцевого самоврядування, просвіти для населення. Усі погодилися щодо важливості розвитку діалогу між міністерством і громадськістю, за участі Представництва ЄС, а також здійснення моніторингу впровадження Дорожньої карти і підготовки огляду прогресу у досягненні належного екологічного врядування в рамках Люксембурзької декларації для звітування під час Другої міністерської зустрічі з довкілля та зміни клімату, яка відбудеться наприкінці 2018 року.

Додатки:

Презентації учасників:

 

Вхід для користувачів